Ведучий :  Над страною  звучит набат, оглянись сквозь года назад.

                    Позабыть не имеем мы права те года,  что овеяны славой.

                    И своим мы расскажем детям, как врагу наш народ ответил,

                    Как прошел сквозь огонь и беды.

                    Мы – наследники той победы!

(на фоні спокійної мелодії або вальсу)

                     Ранним солнечным утром в июне,

                    В час, когда пробуджалась страна.

                    Звучало впервые для юных  -

                    Это страшное слова  - война!

Ведуча :  Щоб  дійти до далекого сорок п’ятого, крізь горе, смерть та      біду. Ще зовсім юні хлопці в червні  сорок першого  йшли після випускного балу – прямо в пекло, на страшну війну.

(пісня «Прощание славянки»)

Ведучий:   Вставай народ, услышав клич Земли

                     На фронт солдаты родины ушли.

                     С отцами рядом были их сыны,

                    И дети шли дорогами войны.          

                 Идут года, но матери не любят тех вокзалов

                 За это их нельзя судить.

                 Нам надо жизнь начать сначала и те вокзалы позабыть

                 Где рёв гудков  - глушился плачем, как будто стоном всей Земли.

                 От слёз    не оставалось зрячих, а люди шли на фронт и шли.

Ведуча :  Матері, жінки до останнього подиху вірили та надіялись, що   їхні сини та чоловіки повернуться додому живими.

                                                (пісня «Жди меня»)

Дівчина: Здраствуй, мій любий. Пишу листа  в надії, що  він зігріє твою душу на ці короткі три хвилини. Знаєш, на війні відлік часу зовсім інший. Але з часом не можна сперечатися. Я пішла працювати, на завод. Роботи багато, але я не скаржусь, час зараз такий. Тобі привіт від мами, тітки галі, Сонічки. Всі дуже сумують за тобою. Знаєш, я вірю, що настане день перемоги і ми зустрінемось знову. І будемо завжди разом!

Солдат: Здраствуйте, рідні мої мама, Анічка. Зараз уже ніч. Всі вже давно сплять. До світанку залишилось пару годин. Так багато і так мало. Не знаю чи  побачу тебе і Анічку ще раз коли – небудь. Але дуже вірю, що цей лист знайде тебе. В оточені ми вже  сьомий ден. Від моєї роти залишилось два танки. На світанку йдемо в бій, на прорив. Чекати нічого та і нікого. А відступати – не добре. Зранку моя перша і напевно остання атака. Шансів вижити практично немає. Не плачте рідні мої. Мені не страшно буде вмирати за батьківщину. Не сумуйте за мною довго. Життя повинно продовжуватись.

Ведуча : За період Великої Вітчизняної війни  тисячі листів не знайшли своїх адресатів.

(пісня «А закаты алые)

Ведучий:        Они вставали в рост под пули
                         И шли вперёд под трубный зов,
                         И ветры горькие им дули
                         С надменной яростью в лицо.

                          С боями шли они на Запад,
                          Их души – с миром – на Восток.
                          Солдаты, украинские  солдаты,
                           Вы сдали доблести урок.

Ведуча:  Від 9 до 10 млн. українських людей загинули під час    Великої Вітчизняної війни. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття.

(пісня «Шел солдат»)

      Ведучий :    За Днепр, за родину – шли солдаты в бой          

                               Сражались за любимый край родной.

                            За детскую улыбку, светлый класс,

                            За мир, любовь, за счастье каждого из нас.

           И к каким бы славным датам не приближали нас года

                            Весны, рожденное в сорок пятом мы не забудем  никогда.

Ведуча :    Красу, що нам дарує природа, відстояли солдати у вогні. Травневий день сорок п’ятого року, став останньою крапкою у війні. Без втрат не має ні роти , ні взводу. Ну а ті, хто залишився в живих – травневий день сорок п’ятого року, зберегли для нащадків своїх.

(пісня «О той весне»)

Ведучий:  Свеча горела и плакала,

     Молитву услышав твою,

     Слеза горячая капала,

     О тех, кто не выжил в бою.

     Огонь горящего пламени,

     Лишь память хранит о войне:

     Слезу рыдающей матери,

     И братьев лежащих в земле...

  Ведуча: Народжені жити, любити, творити давно пішли з життя, для них війна закінчилася не салютом, а свинцем у серці. Але, скільки б не минуло років, не зітруться імена тих солдат, що  не повернувся з  війни. Вони  назавжди будуть вписані золотими літерами в книзі  „Пам’яті”.  І ми хочемо у молитві приклонити коліна за тих, хто цінною власного життя захищав нашу землю. І Дай нам, Боже, жити вільним життям.
Дай кращу долю нашому народу,  Дай нам єдність, мир і спокій.

( Во имя всех тех, кто жив и тех, кого уже нет и тех, кто будет потом…)

(пісня «Спаси и сохрани»)

Ведучий:   Дети Мира, за руки возьмитесь!
Шар земной обнять под силу вам.
Войны на Земле остановите!
Мир подвластен детским голосам.

Милые мальчишки и девчонки,
Научите взрослых мирно жить.
Детские, прекрасные ручонки,
Постарайтесь Мир наш сохранить.

Ведуча:  Ми  - за мир на землі. За затишок в ньому і тишу. Ми - за сміх дитячий і  душі політ. Ми – за славну неньку Україну!!!!

(пісня про Україну)